Історія розвитку теорії і методики фізичного виховання дітей

   Історія розвитку теорії і методики фізичного виховання дітей Дата додавання: 2014-12-09; переглядів: 81Отечественная теорія фізичного виховання дітей дошкільного віку формувалася упродовж кількох десятиліть на основі багатьох наук про людину (педагогіка, теорія і методика фізичного виховання, анатомія і фізіологія, медицина, гігієна, біологія, психологія і т. д.). Вона несе в собі величезний науково-методичний потенціал. В даний час визначені завдання і засоби физкультурно- оздоровчої роботи з дітьми, відібрано та апробовано зміст фізичного виховання в закладах дошкільної освіти, фундаментально розроблені багато методичні аспекти проблеми. Спроба створення теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку була зроблена в 20-і рр. XX ст. Установам дошкільної освіти, масово відкриватися в той час, потрібні були кадри, які володіють необхідними знаннями і практичними навичками фізичного виховання дітей. Спеціальні наукові дослідження в цьому напрямку тоді ще не проводилися, тому в практиці роботи дитячих садків застосовувалися багато положень загальної системи фізичного виховання. Наприклад, мета і завдання фізичного виховання людей різного віку зв'язувалися з підготовкою до праці і захисту Батьківщини. Механічно вони були перенесені і на дошкільний вік. У розвиток теорії і практики фізичного виховання дітей дошкільного віку величезний внесок внесли роботи В. В. Гориневского, Л. І. Чулицкой, Е. А. Аркін, Н. А. Метлова, Є. Г. Леві-Гориневской, Н. І. Озерецкого та ін. Висунуті ними ідеї заклали основи фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми. Особливо успішними у розвитку теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку можна назвати 50-80-і рр. XX ст. У цей період були проведені фундаментальні наукові дослідження, визначили базис теорії і методики фізичного виховання дітей. Концептуально значущими з'явилися дослідження, визначили значення і види фізичних вправ для дітей дошкільного віку, методики формування у дітей рухових умінь і навичок, засоби, форми і методи фізичного виховання, за допомогою яких вирішувалися оздоровчі завдання. У перших наукових дослідженнях з проблеми розвитку рухів дітей (А. І. Бикова, Є. Г. Леві-Гориневская) було показано значення цього виду роботи, визначені нормативи фізичної підготовленості (для дітей 4-7 років). Відомий вчений А. В. Кенеман розкрила закономірності, методи і прийоми успішного навчання дітей руховим діям. Під її керівництвом в 1968 р був створений навчальний курс «Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку». Численні наукові дослідження з проблеми формування рухових умінь, розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку проведені в 1970-1980-і рр. фахівцями НДІ дошкільного виховання АПН СРСР (М. Ю. Кистяковская, Т. І. Осокіна, Є. І. Вавилова, А. Д. видалити), дослідниками України (Е. С. Вільчковський, Г. В. Шалигіна), Вірменії ( О. Г. Аракелян), Білорусії (З. І. Єрмакова, Л. В. Карманова, В. А. Шишкіна), Латвії (С. Я. Лайзане), Литви (Ю. Ю. розкис). Показники фізичної підготовленості дітей виявилися вищими, ніж отримані Є. Г. Леві-Гориневской в ??1950-і рр. В результаті були уточнені завдання в галузі фізичного виховання дітей, запропоновані нові навчальні методики, створені навчально-методичні посібники з фізкультури. Отримані дані про вікові можливості розвитку рухів стали підставою для значного підвищення програмних вимог до формування рухової функції у дітей дошкільного віку. Навчання дітей спортивним вправам та іграм також викликало науковий інтерес. Були розроблені методики і системи занять з навчання дітей дошкільного віку плавання (Т. І. Осокіна), ходьбі на лижах (М. П. Голощекина), катання на ковзанах (Л. Н. Пустиннікова), освоєнню елементів спортивних ігор (Е. І . Адашкявічене, В. Г. Гришин). Значне число наукових досліджень було присвячено рухливим іграм. Ідея впровадження рухливих ігор в практику роботи закладів дошкільної освіти отримала розвиток в роботах Є. А. Аркін, А. В. Кенеман. Було встановлено позитивний вплив рухливих ігор на формування основних рухів (Н. В. Потєхіна, Е. А. Тимофєєва), розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку (Е. Я. Степаненкове). Велика увага приділялася пошуку ефективних форм і методів фізичного виховання дітей дошкільного віку. Результати досліджень привели до певних педагогічним установкам. У практиці утвердилася щоденна ранкова гімнастика, широке застосування знайшли різні види активного відпочинку, фізкультурні хвилинки. Склалося уявлення про фізкультурному занятті як основній формі навчання дітей руховим умінням і навичкам. Дослідним шляхом (у тому числі в лабораторних умовах) визначалися оптимальні фізичні навантаження для дітей на занятті, на підставі чого були розроблені методичні рекомендації щодо змісту занять, їх структурі, специфіку проведення в різних вікових групах. У практику впроваджувалися різні види фізкультурних занять, в тому числі нетрадиційні: з включенням багаторазових бігових вправ, з цільовою установкою на формування витривалості (В. Г. Фролов), комплексні з елементами мовної, художньої та інших видів діяльності (Л. Д. Глазиріна) . Особливий інтерес викликала у дослідників проблема рухової активності дітей. На підставі фундаментальних робіт фізіологів, гігієністів, лікарів було встановлено, що в дошкільному віці рухова активність виступає в якості необхідної умови формування всіх систем і функцій організму та його розвитку в цілому, у зв'язку з чим в роботах педагогів велику увагу стало приділятися проблемі корекції психічних і психомоторних відхилень з використанням фізичних вправ. Доведено позитивний вплив впливу коригуючих програм фізичного виховання на психомоторне розвиток дитини (М. Ю. Кистяковская, Н. М. Аксаріна, Н. М. Щелованов та ін.). Педагогічними дослідженнями (Г. В. Сендек, Т. Н. Осокіна, В. А. Шишкіна, М. А. Рунова, Е. С. Вільчковський) були визначені вікові добові норми тривалості та обсягу рухової активності (в умовних кроках), форми її організації, методи керівництва. Це дозволило конкретизувати теоретичні уявлення про рухової активності дітей і внести обґрунтовані рекомендації для створення рухового режиму в установі дошкільної освіти. Предметом спеціальних досліджень стала інтенсифікація рухової активності дітей на фізкультурних заняттях. Значні результати у збільшенні обсягу рухової діяльності дошкільників досягнуті Ю. Ю. Рауцкісом - за рахунок раціонального підбору і розподілу фізичних вправ в основній частині заняття, JI. B. Карма-нової - шляхом широкого використання на заняттях спортивних вправ і елементів спортивних ігор, Д. Н. Селіверстової - завдяки об'єднанню звичайних занять з круговою тренуванням. Для широкого використання отриманих результатів було представлено річне планування фізкультурно-оздоровчих форм роботи в різних вікових групах дитячого саду. Зрослі вимоги до рухової сфері дитини зумовили необхідність розробки проблеми індивідуально-диференційованого підходу у фізичному вихованні дітей. Критеріями відбору індивідуальних методів роботи з'явилися показники фізичної підготовленості дошкільників (В. Н. Шебеко), типологічні особливості вищої нервової діяльності дітей (JI. B. Карманова), ступінь рухової активності дитини (М. А. Рунова, В. А. Шишкіна). При індивідуально-диференційованому навчанні значно поліпшувалися показники фізичного розвитку і фізичної підготовленості, а також показники фізичного здоров'я дітей. Певний підсумок етапу розвитку теорії та практики фізичного виховання дітей дошкільного віку був підведений створенням в 1984 р співробітниками НДІ дошкільного виховання АПН СРСР типової програми «Фізична культура в дитячому саду». Вона свідчила про якісний стрибок в системі фізичного виховання дітей. У програмі було відображено різноманіття форм і функцій фізичної культури дітей дошкільного віку, показані форми організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми, вперше практично закладена ідея організації рухового режиму, представлена ??цілісність процесу розвитку рухів у дітей від народження до 7 років. Слід підкреслити виключне значення даної програми як базису для розробки інноваційних напрямків фізичного виховання дітей та варіативних програм в наступні роки, оскільки всі матеріали дослідження були отримані в контексті ідеї вивчення дитини в єдності його фізичних і психічних можливостей. Дев'яності роки XX в. характеризувалися різким погіршенням соціально-економічних та екологічних умов життя населення, що негативно позначилося на системі дошкільної освіти в цілому і фізичному вихованні дітей зокрема. Загострилися протиріччя в системі освіти викликали необхідність інновацій у постановці завдань, змісті, формах, методах фізкультурно-оздоровчої роботи. Особливості цього етапу розвитку теорії і методики фізичного виховання - переосмислення накопиченого наукового і практичного потенціалу та пошук шляхів його вдосконалення. Ці завдання є головними і в даний час. A. Причину та умови розвитку захворювання AFTER-POSTMODERNISM - сучасна (пізня) версія розвитку постмодерністської філософії-на відміну від постмодерністської класики деконструктивізму AGb III. Проблеми загальної теорії перекладу 105AGb III. Проблеми загальної теорії перекладу 149AGb III. Проблеми загальної теорії перекладу 203D) матерія як принцип реальності, фізичні теорії; I. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ТЕОРІЇ РАКЕТНОГО РУХУ <==попередня лекція | наступна лекція==> Поняття і сутність системи фізичного виховання дітей дошкільного віку | Поняття і сутність системи фізичного виховання дітей дошкільного віку helpiks. org - Хелпікс. Орг - 2014-2015 рік. Використання матеріалу без проставленою посилання на джерело не красиво! Генерація сторінки за: 0.032 сек. ## ~~ Http: // helpiks. org / 1-49643. html ~~ ##