Запальні захворювання жіночих статевих органів

 В даний час багато жінок звертаються за медичною допомогою у зв'язку із запальними захворюваннями нижнього відділу жіночих статевих органів: піхви, шийки матки. Рідше зустрічаються висхідні інфекційні процеси: запалення маткових труб, яєчників, придатків матки, очеревини, що покриває матку і придатки. Збудниками запальних захворювань жіночих статевих органів є стафілококи, кишкова паличка, гарднерела, гриби, хламідії, віруси, трихомонади, гонококи. В основному ці інфекції передаються статевим шляхом від інфікованої хворого, вони відносяться до захворювань, що передається статевим шляхом (ЗПСШ) - Sexualy Transmitted Diseases. Зокрема, перенесення інфекції відбувається за допомогою сперматозоїдів і трихомонад, до яких прикріплюються бактерії, хламідії, віруси. До 1 сперматозоїду можуть прикріпитися до 40 гонококів, 1000 кишкових паличок. Нерідко причиною є поєднане вплив зазначених збудників. Збудники запального процесу проникають в придатки матки висхідним шляхом: від піхви і шийки матки - далі, на інші відділи статевої системи, очеревину. Передбачається, що збудники знижують захисні властивості слизу шийки матки та ендометрію. Несвоєчасне або неадекватне лікування запальних захворювань жіночих статевих органів призводить до хронізації запалення, є причиною безпліддя, позаматкової вагітності та болю в ділянці тазу. Факторами ризику для розвитку запальних захворювань жіночих статевих органів є: внутрішньоматкові протизаплідні засоби, численні статеві партнери, дітородний вік, запальні процеси в минулому. При запальних процесах нижнього відділу жіночих статевих органів хворі зазвичай скаржаться на рясні виділення з піхви (рідкі, гнійні, сирнисті, пінисті, часто зі смердючим запахом), на свербіж або печіння в області зовнішніх статевих органів. Проникненню інфекції у верхні статеві шляхи можуть сприяти внутрішньоматкові процедури (зондування, введення спіралей, штучний аборт та інші процедури). Висхідна інфекція супроводжується високою температурою, сильними болями в низу живота, можлива блювота. Під час лікарського огляду та при вагінальному дослідженні визначається болючість шийки і придатків, збільшення придатків, наявність хворобливих утворень в малому тазу. Діагноз запального процесу підтверджується даними додаткових методів дослідження. При дослідженні крові виявляється збільшення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз), прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). Ультразвукове дослідження виявляє збільшення розмірів придатків і яєчників, формування гнійних вогнищ. За допомогою спеціального оптичного приладу - лапароскопа - оглядається малий таз і його органи. Це метод прямої діагностики запальних захворювань органів малого таза. Під час лапароскопії можна виконати пункцію гнійного вогнища і у вмісті визначити збудника захворювання. З цією ж метою проводиться бактеріологічне дослідження мазків з піхви, каналу шийки матки. Несвоєчасне або недостатньо активне лікування запальних процесів жіночих статевих органів призводить до розвитку ускладнень: абсцесів в трубах, спайок, хронічних болів в області малого тазу, больових відчуттів при статевому акті, безпліддя. Лікування При запальних процесах в нижніх відділах статевих органів застосовується місцеве лікування кремами, вагінальними таблетками, лазером. При висхідній інфекції проводиться інтенсивна антибактеріальна терапія антибіотиками широкого спектру дії. Існує два режими такого лікування. При режимі A на 48 годин призначаються антибіотики з групи цефалоспоринів в поєднанні з доксицикліном, а після поліпшення стану протягом 10-12 днів хвора повинна приймати доксициклін. При режимі B на 48 годин призначаються клиндамицин і гентаміцин, а потім протягом 10-14 днів - кліндаміцин або доксициклін. Препарати та дози визначаються лікарем. Може виникнути необхідність у хірургічному втручанні. Воно проводиться при безуспішності звичайного лікування антибіотиками, наявності гнійника, запалення очеревини.