померла дитина в 7 місяців

      Ми з цивільним чоловіком дуже хотіли дитинку, я швидко завагітніла з першого циклу все було відмінно! Токсикозу не було, всі аналізи та УЗД в нормі! Єдине у мене в 20 тижнів була загроза через коротку шийки, ну цю проблему ми вирішили! Був невеликий тонус! І ось на тобі на 3 скринінгу в 34 тижні мені кажуть що у плода порок серця (поставили один діагноз) відправили в пологовий будинок на консиліум генетиків знову говорять порок (ставлять інший діагноз) потрібно їхати в Київ там робити УЗД, їдемо з мамою до Києва ( там третій діагноз) говорять потрібна операція на 2 тижні а то й раніше ... Я в шоці ... Крім пороку тазове передлежання гінекологи радять кесарів !!! Приїжджаю в пологовий будинок до місцевого Г радить мені із завідуючою знайти хорошого дитячого кардіолога і проконсультуватися ... Знайшли в інституті невідкладної хірургії кардіохірурга Бучнева Ольгу Володимирівну, вона нас заспокоїла що операція в місяць півтора все буде добре і т. Д. Я радая чекаю терміну лягти в пологовий будинок ... Лягаю в 38.3 тижні ні з ким домовлятися не хочу адже невідомо скільки ще потрібно буде на малого ... І тут понеслася всі лікарі кажуть що лялечка маленька і сама прекрасно пику, я в жаху купа сліз і різних думок, переповнені лікарні, роженеци сидять на коридорі !!! Сил терпіти більше немає знайшли лікаря, домовляюся все добре, така жінка спасибі їй (хоч все і погано скінчилося, свою роботу вона розумничка зробила) Вона проконсультувалася ще раз сама з місцевим кардіологом там нічим не радували ... Лікарка моя просила мене добре подумати на рахунок того що дитинка не перспективні перші пологи що мені тільки 20 років, а кесарів це рубець на матці і наступні пологи знову кесареве, може все ж народжувати самій? Я ні кажу, зробимо так як безпечніше для малюка, а безпечніше кесарів !!! Плануємо операцію на 5 березня (у мене з чоловіком річниця), але 1 березня в п'ятницю наші плани змінилися так як на клин розборі глав лікар всього пологового будинку (моторошна жінка) Обрадувала мене на огляді мовляв кесар потрібно сьогодні або я сама народжу вночі ... Ну нічого дзвоню своїй Г та прискакала швидко почекала чоловіка далі аптека ... 5 поверх операційна ... промивання шлунка ... стіл ... останній погляд на лікарів на живіт (до речі глав лікар присутня на операції, сама зголосилася навіщось) .... Прокинулась ... несу марення ... шукаю живіт ... прийшов чоловік каже все добре народився Ярославчик 2940 кг 52 см закричав сам відразу, порок є але відчуває себе він добре ... мені його не принесли а відразу в дитяче відділення перевели ... на наступний день мене виписали з реанімації перевели в звичайну палату, звідти я ще 4 дні ходила до свночку по переходу кілька разів на день що б погодувати з пляшки потримати на руках !!! Нарешті довгоочікуваний день мене виписують з пологового відділення і переводять в дитяче, нарешті я буду з малюком разом в окремій палаті! Де-ти через тиждень нас з Ярославом переводять в інститут (потрібно зробити зондування для постановки точного діагнозу) що то мабуть пішло не так, у підсумку малюк 3 дні в реанімації, нерви на прибудові ... З реанімації нас переводять назад а дитяче чекати операції під спостереження (Бучнева сказала операція в перших числах квітня) лежимо там у мене нернвний зрив ... і ось 27 березня тримаю його на руках, годую, він щось не спокійний спочатку нічого не зрозуміла, потім злякалася покликала лікаря заходимо в палату а він уже фіолетовий, далі реанімація, мій синочок під апаратом, але живий !!!! Посилають за ліками і кажуть що навіть дозволять зайти, мчу в аптеку назад, бачу через щілину що лікарі бігають туди сюди. Стою по дверима зі свекрухою виходить педіатр наша я у неї питаю що щось трапилося вона махає головою говорить сталося ... У мене по тілу дрож. Вона ще раз увійшла потім вийшла з реанімації і каже що синочок мій не вижив, помер мій малюк. Боже за що ??? Чому так ??? «Ми зробили все що могли, вибачте нас» -ці слова до сих пір у мене у вухах стоять Я думаю да причому тут вони (педіатри) Це кардіохіругр операцію не зробила, тягнула ((((Ну мене потім втішали що вони знали що так буде і Ярослав прожив би максимум 3 місяці і операція йому б не допомогла !!! Ось так от я втратила свого малюка проживши з ним разом 27 днів (((