чому дитина 3 років б'ється

Конфлікти і бійки в дитячих колективах, на жаль, звичайна справа. І, безумовно, хочеться вберегти свою дитину від подібних ситуацій. Але що, якщо саме ваша дитина провокує бійки і проявляє агресивність по відношенню до інших дітей? В силу віку діти ще погано вміють контролювати свої емоції, а більш ефективним способам вирішення конфліктів ще не навчилися. Однак коли власна дитина раптом починає вести себе агресивно, це нерідко ставить батьків у глухий кут, виникає питання звідки в ньому це? Спробуємо розібратися, що може стояти за зовнішніми ознаками агресивної поведінки. У поведінці дітей віком від півроку до двох років за зовнішньою агресивністю нерідко коштує дослідницький інтерес, характерний для цього віку. Дитина може робити боляче мамі, татові та іншим близьким, ламати предмети, рвати папір. На дитячому майданчику може стукнути однолітка, кидатися предметами, іграшками і так далі. При цьому можна звернути увагу, що в такі моменти він завжди уважно стежить за реакцією дорослих, за наслідками своєї поведінки. А якщо придивитися до виразу обличчя крихти, ми помітимо, що всі агресивні дії він справляє без гніву, а скоріше, з цікавістю і інтересом. За допомогою цих дій дитина досліджує світ, усвідомлює межі того, що можна і не можна робити щодо інших людей. У такій ситуації важливо, щоб батьки послідовно і однозначно реагували на небажані дії («Так робити не можна», «Мамі боляче», «Якщо ти будеш спеціально ламати іграшки мені доведеться їх забрати» - і справді забирати). При цьому важливо уникати зайвих емоцій. Іноді у батьків викликає сміх незграбна спроба малюка вдарити, іншим разом злість. Дитина, таким чином, отримує дуже цікавий матеріал для дослідження: «А як вони відреагують наступного разу?» При спробі вдарити варто утримати дитину за руку, повторюючи, що так робити не можна. Вже з самого раннього віку важливо в цей момент зрозуміло і коротко пояснити причини: «Мені боляче, коли ти так робиш», «Якщо ти будеш битися, діти не захочуть з тобою грати» і т. Д. Досить часто за агресивними діями дошкільнят та іноді молодших школярів стоїть бажання привернути до себе увагу і почати спілкування з однолітком. Стукнути, смикнути за волосся, відібрати іграшку, штовхнути і так далі такі своєрідні способи вступу в контакт часто використовують діти, що відчуває підвищену напругу при спілкуванні. Іноді дитина діє так не ситуативно, а бере на себе подібну роль «забіяки» в колективі однолітків, не знаючи, як зайняти в ньому значиме місце іншими методами. Якщо це ваш випадок, в першу чергу, потрібно поговорити з дитиною про причини його поведінки, зробити їх зрозумілими для нього самого («Ти не знаєш, як звернутися до Саші і запропонувати йому пограти разом?», «Тобі було нудно, тому що ніхто не грав з тобою? »). Важливо вчити дитину неагресивним способам вступу в контакт, програвати складні ситуації спілкування адже нікому з нас комунікативні здібності не дані з народження. # Yandex_ad. ya-partner_type_horiz {padding: 18px;} # yandex_ad. ya-partner_type_flat {padding: 18px;} Агресивна поведінка може бути симптомом найсильнішого внутрішнього напруження. У такому випадку, коли дитина б'є, обзиває когось, ламає предмети, видно, що його захльостують негативні емоції. Кулаки стиснуті, обличчя напружене. Якщо така поведінка для дитини типово, це може бути показником різних психологічних проблем. Якщо виявляється якийсь нетривалий час, може бути реакцією на стрес або проявом вікового кризи. Для вирішення цієї ситуації має сенс надати дитині можливість виплеску негативних емоцій у соціально прийнятній формі (бити боксерську грушу або подушку, вільне малювання і так далі) і в цілому подумати про те, наскільки дозволено в сім'ї вираз емоцій, у тому числі негативних. Якщо злість і образа в сім'ї під забороною в будь-якому вигляді - ці нормальні в общем-то, людські емоції обов'язково проявляться в якихось інших ситуаціях. Важливо також навчати дитину контролювати свої дії, усвідомлюючи свої емоції. У більшості випадків буде корисним проконсультуватися з дитячим психологом, провести психологічну діагностику, щоб виявити глибинні причини агресивної поведінки.