пологи на 24 тижні вагітності

= Почну здалеку. Забеременнеть намагалася я 8 місяців. Вже стала бігати по лікарях. І тут моя знайома каже - попей фолієву кислоту, я так через місяць забеременнела. Я купила на наступний день таблетки, пропила рівно місяць і побачила довгоочікувані дві смужки. Моєму щастю не було меж. Вагітність протікала не дуже добре, мастило коричневим, два тижні валялася будинку. А коли прийшла на узі з чоловіком на тринадцятому тижні сердечко дитини не билося, за термінами вже два тижні носила я його мертвого. Що зі мною було не передати словами, спасибі чоловікові, не відходив від мене ні на хвилину. Мене відправили на чистку і тоді я подумала, що ніколи не стану робити аборт, як це все було бридко. Мені сказали чекати 2-3 циклу, потім можна знову намагатися. Я рахувала дні, пила далі вітаміни. Здавалося, час не йде зовсім. На третій цикл ми стали знову пробувати, я знала точно в який день у мене овуляція і коли повинні початися Месики. І ось живіт болить, а вони не починаються. Я скоріше за тестом, одна смужка. Засмутилася звичайно. Заходжу хвилини через 3 у ванну вмитися, а на тесті слабо здалася друга. Я бігом за іншим тестом - така ж історія. На наступний день до лікаря. Узі показало 4 тижні)) Маленька цяточка, навіть фотографію зробили)) Цього разу ні кровило, але я все одно дуже переживала, що ЗБ повториться. Зробила узі внутрішніх органів на тринадцятому тижні. Тоді лікар сказав мені що у дитини патологій немає і що у мене буде дівчинка (по лобовій кістці можна визначити). Вагітність протікала дуже добре до двадцять дев'ятого тижня. А там переїзд, стрес, може і підняла чого важке, хоч і намагалася не напружуватися. Стою в магазині і відчуваю як з мене вилилася водичка, зі столову ложку десь. Я бігом в лікарню, сказали - це не води, йди додому. На наступний день витекло ще трохи крові, я знову до лікарні. Зробили 4 тесту на води, один виявився позитивним. Мене повезли в іншу лікарню, там вже води сильніше стали йти. Сказали - надірвався околоплодний міхур, будеш тут до пологів. А коли пологи, питаю? - Скільки протягнеш. Вставати тільки в туалет, щоб води не витікали. Мабуть там була маленька дірочка (в окремих випадках вона навіть затягується, чого я дуже чекала). Я в сльози, дитина недоношена, нічого не готово, будинки з переїздом все догори дном. Потягнулися дні, я лежала, води витікали потроху. Мені регулярно робили КТГ і узі. Моя крихітка набирала вагу. А я сходила з розуму від неробства, хоч і ноут і телевозор в мене були. Речі замовляла по інтернету, будинок свекруха приводила в порядок. Так простягнула я 5 тижнів. Ночами були треники. Я все сподівалася, що ось-ось почнеться, а до ранку всі болі проходили. Рівно о 34 тижні близько 15 годин у мене сильно заколов живіт. Через півгодини почалися перейми, сказу кожні 2 хвилини. Мене подивилися, розкриття 1 см. Відправили гуляти. Через півгодини я прибігла вже з дикими болями. Поставили КТГ, а я не можу лежати, ні стояти, ні чого не можу. Дзвоню чоловікові, приїжджай скоріше, не можу більше. Попросилася у ванну, подруга сказала так сутички не такі болючі. Налили мені води, приїхав чоловік, став відволікати небагато. Через 4 години розкриття тільки 3 см. Перейми через хвилину. Якщо врахувати, що шийка розкривається кожну годину по сантиметру, а у мене і того повільніше, мені ще мінімум 7:00 мучитися. Сутички вже були такі сильні, що 7:00 я думала не витримаю. І тут мене вирвало. Акушерка сказала це хороший знак, шийка відкривається. І тут я вже закричала, мені здається сутички не затихала, або зовсім небагато слабшала і по новій. Я орала робіть мені епудуралку, або убийте мене взагалі. Акушерка втекла, а я металася по ванні, чоловік тримав, потім казав я навіть непритомніла. Знеболююче так і не несли, минула година напевно. Потім прийшла нарешті акушерка, подивилася мене і каже ви народжуєте, терміново з ванни на ліжко. Сяк-так я на неї залізла, вже відчувала тиск внизу. Стала тужиться. Дитина ніяк не виходив. Я вчепилася в чоловіка так, що ледве руку йому не вивернула. Лікар взяла ще мою руку і каже ось головка вже, піднатужся. Я відчула тільки щось м'яке. Ще пару натискань і наді мною зглянулися і надрізали, на наступну потугу дитина вийшла. І так стало добре, ніякого болю, підняла голову і побачила мою крихітку, вона відкрила очі і закричала. Було 21.52. Донька важила 2175 грамів і була 45 см в довжину. Апгар 9/10. Чоловік перерізав пуповину (про що тепер усім з гордістю розповідає)). Мені її дали на кілька хвилин. У мене полилися сльози, як зашивали не відчувати. Потім дитину відвезли в реанімацію, тк вона недоношена. Пролежала вона там 2 тижні. Я 2 рази на день їздила до неї, молоко зціджувала і відвозила. У 3 місяці вона наздогнала доношених. Зараз моїй маленькій 8 місяців. І кожен день я думаю, яке це щастя. Як сильно я її люблю. Народила б я ще? Місяць після пологів говорила - ні за що, а зараз говорю - запросто. Це того варто, бути мамою так здорово. Легких вам пологів, девочки !!!